Освітній консалтинг

Консалтинг (англ. consulting — консультування) — діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань.

Основна мета консалтингу - допомогти системі управління (менеджменту) та педагогічним працівникам у досягненні поставлених цілей. Власне, саме мета діяльності наштовхує на роздуми, що надання чи отримання консалтингових послуг може приносити позитивний ефект.

Зазвичай, виділяють три основні методи надання консалтингових послуг.
1. Процесне консультування: консультант безпосередньо працює з працівниками та керівником над оптимізацією процесів, щоб команда досягла поставлених цілей.
2. Експертне консультування: консультант розробляє рішення та поради щодо діяльності чи винятково на основі отриманих даних та власної експертизи.
3. Навчальне консультування: роль консультанта зводиться до надання необхідної теоретичної або (та) практичної інформації у формі семінарів, лекцій, тренінгів, методичних посібників.
Саме останній метод надання консалтингових послуг є найбільш популярним серед небізнесових організацій та установ. Проте, коли мова йде про освітній консалтинг, спрямований на забезпечення реалізації стратегічних цілей, тренінгів та методичних посібників буває замало.
Управління будь-якою освітньою установою має багато спільного з управлінням компанією чи організацією. Школа, як і бізнес, має певні формати бюджетування, стратегію, методику управління персоналом, процеси рекрутингу та найму працівників. Протягом останніх кількох років рівень шкільної автономії невпинно зростає, проте не кожен директор розуміє, як правильно нею користуватися.
Коли мова йде про школи, то звертатися за консалтингом можна в будь-який момент й з абсолютно різними потребами. Проте є ряд поширених викликів, які можна вирішити швидше й ефективніше за допомоги консультанта:
а) написання дієвої й реалістичної стратегії розвитку навчального закладу;
б) побудова чи трансформація культури взаємодії в школі;
в) налагодження внутрішньої комунікації та командної взаємодії;
г) пошук та налагодження зв'язків із зовнішніми партнерами;
д) особистісне зростання освітнього управлінця;
е) налагодження тайм-менеджменту і формування ефективних умов праці;
є) необхідність проведення аудиту чи ревізії певних питань зовнішніми експертами.